Сценка для шкільного конкурсу краси «Міс - Осінь»

Пригоди Альоші Поповича та його вірного коня,

або Альоша Попович і корона.

В тридев’ятому царстві, в тридесятому государстві, в кришталевому палаці зберігалась корона для Міс – Осінь, про яку дуже мріяла Ангеліна – краса, довга коса. Вона, як всі принцеси, сиділа у своєму палаці та втілювала  свою  мрію на папері.  Відважний богатир Альоша Попович та його вірний товариш кінь Гай Юлій Цезар вирішили здобути цю корону для Ангеліни – краси, довгої коси.

Довго вони їхали чи коротко, нарешті доїхали до роздоріжжя. На роздоріжжі вкопаний стовп з написами: на право підеш – в халепу попадеш;на ліво підеш – корону знайдеш; прямо підеш – пару знайдеш.

Подумав Юлій і сказав: ми вже й так в парі, а на ліво ходити добрим молодцям не гоже. Альоша Попович згодився і пішли вони на право. Йшли, йшли та й зустріли шанувальників інших претенденток на титул Міс Осінь. Ті біжать, руками тріпають, зубами скрегочуть, дикі звуки видають.

Пісня гангстерів з мультфільму «Пригоди капітана Врунгеля».

Припав до землі богатир, від страху затремтів, а кінь не розгубився, вискочив йому на спину і погнав богатиря чимдуж з цього місця.

Не встигли вони дух перевести, піт з чола витерти, як вилетіли на них суперниці Ангеліни – краси.

Пісня бабок – йожок.

Богатир з конем одночасно прийняли рішення: втікати звідси чимдуж. Кінь вискакує на богатиря, богатир – на коня, кінь – на богатиря, богатир на коня. Нарешті розібрались хто кого вести має і поскакали назад до роздоріжжя. Прискакали до стовпа і зрозуміли, що іншого шляху до корони, як на ліво не має.

Скачуть вони 5 хвилин, скачуть 10, бачать вдалині видніється палац, кришталь сяє, в очі Альоші та Юлію б’є. Витягнули вони з торби - самобранки окуляри, одягнули і поїхали до палацу. Під’їхали ближче та й побачили, що то не кришталь сяє, а поважне журі випромінює світло: Афродіта, Гера, Афіна, Артеміда, Зевс, Посейдон, Аполон, які охороняють корону. Розкрив Юлій суть проблеми, на що голова журі (Афродіта, Зевс) відповіли : не віддамо вам корони для Ангеліни – краси, поки не викличете на бій і не переможете Водяного.

Пісня Водяного.

Хотіли було втекти богатир з конем, та кущі поблизу не росли. Затремтіли вони, ногами в землю вгрузли, кроку ступити не можуть. А Водяний брови насупив, патлами потряс, глянув грізно на Юлія Цезаря….. і зрозумів, що про такого коня він мріяв все життя. І обміняв він корону на коня, і зажили вони весело і щасливо.

Вальс Мендельсона

         Тим часом Альоша Попович взяв корону в руки та й побачив на ній напис: «найкрасивішій», подумав і повернув корону журі, хай вирішують по совісті, кому вона дістанеться.

         Ось і казочці кінець, а хто слухав, хай подумає: хто в цім залі за всіх миліша, розумніша й красивіша?