Виховний захід

Мій рідний край — моя земля

 На Поділлі, на східному боці Медоборського кряжа розташоване старовинне містечко Сатанів, якому в цьому році виповнюється 610 років.  Сатанів – унікальне місце, де поєднуються будівлі різних епох; історія селища багата на події. У Сатанові є архітектурні та релігійні пам’ятки, цілюща вода, свіже повітря, чудові краєвиди. У 1985 р. селище визнано курортом республіканського значення, 2001року він увійшов до Списку історичних населених місць України. Є складовою одного з семи природних чудес України – найбільшого в Європі національного природного парку «Подільські Товтри».

Презентація Сатанова, яка супроводжується піснею «Цей край» (презентацію можна знайти у розділі Презентації під назвою «Вас вітає Сатанів»)

2. Особливим скарбом Сатанівських земель є цілюща мінеральна вода типу «Нафтуся». Тисячі відпочиваючих з усіх куточків України та зарубіжних країн щороку приїздять до Сатанова, аби поправити здоров’я. А починалося все так.

Давно колись, ще в допотопні дні

Коли іще земля була гаряча

Цей край упав на око сатані

І він побудував тут першу дачу.

А Бог, аби позбутись сатани

Послав йому три кольки у печінку

І той від болю впав під ясени

Й лежав тихенько, стогнучи в затінку.

А в животі боліло і пекло

Вже й сатані нелюбо було й жити.

А  поряд дзюркотіло джерело

І чорт рішив хоч губи промочити.

І раптом сталось диво-дивина –

Ота водичка біль утамувала.

Відчув себе здоровим сатана

Печінка враз боліти перестала.

Напившись ще раз, втішився той чорт

Що під горбочком є жива водичка

І замість пекла тут заклав курорт

І потяглися люди до водички.

Назвав це місце іменем своїм

Та Бог прогнав його із цього краю,

Щоб прибуло здоров’я людям тим

Хто в Сатанів на води прибуває.

3. Славиться Сатанів не тільки курортами, а й талановитими людьми, які складають вірші, співають пісні.

Вірш «Ніч у Сатанові» В. Швеця

Ми ходили з тобою нічкою

І роса цілувала нас літня

В тихім лузі, он там за річкою,

Таїна шепотіла столітня.

Натомилась за день околиця,

Обійняв її місяць – підківка.

За лісочком дрімала Волиця,

На горбі затихала Покрівка…

Нам здавалось, що неба обрії

Засинали у наших зіницях.

І минулого тихі обриси

Павутинням плелись у бійницях.

Пригасали торгів переклики

На возах у мальованих глеках

Та дрімали у сідлах вершники

По дорозі з варягів у греки.

Засівалися зорі матово,

Над Збручем нахилялись статечно.

І горбатів старий наш Сатанів,

Обіпершись на мури фортечні.

4. Ми, молоде покоління сатанівчан, дуже любимо своє рідне містечко, наше мальовниче Поділля, свою рідну, єдину Україну.

Дівчина-українка.

Я - Україна, я - страдниця-мати,

Яка споконвіку була у ярмі

Турецькім, російськім...

Та всіх не назвати,

Так я з неволі відродилась

І намагаюся стояти на ногах.

Ще зовсім молода та непокірна,

А на чолі - синьо-жовтий стяг,

Прошу мені служити вірно,

Нехай Господь благословить мій шлях.

Учень 1.

 Дороги іншої не треба,

Поки зорить Чумацький шлях,

Я йду до тебе, йду до тебе

По золотих твоїх стежках.

Мені не можна не любити,

Тобі не можна не цвісти,

Мені доти варто в світі жити,

Поки живеш і квітнеш ти.

Учень 2.

 Люблю тебе,

Вітчизно, мила Україно,

Бо щастя жити ти мені дала.

Для мене ти одна і рідна, і єдина,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

Я - твій громадянин, я прагну підростати,

Тягнусь пагінчиком до сонця і тепла,

Моя свята і рідна, Україно-мати,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

На сцену виносять дерево в стрічках і герби України і Сатанова (викладені гофрованим папером), всі виходять і співають пісню про Україну.