Лінійка

 Присвячена 69 річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників

1. Дати, дати... Вони відлічують роки, сумні й радісні події у житті світу, країни чи окремої людини, змушують замислитися, проаналізувати та згадати. Згадаймо. 28 жовтня 2014 року минуло 70 років завершення визволення України від німецько-фашистських загарбників. Більше трьох років рідна українська земля знаходилась під ярмом фашизму, її міста й села, підприємства, установи культури – спустошені, а населення терпіло знущання, приниження та конало у фашистських концтаборах.

2. На окупованій території гітлерівці знущалися над мирним населенням та військовополоненими. Вони масово розстрілювали жителів міст і сіл, не жаліючи ні старих, ні малих, піддавали нелюдським тортурам полонених солдатів і офіцерів, партизанів, підпільників, тисячами примусово вивозили працездатних громадян на каторжні роботи до Німеччини, руйнували пам'ятники національної культури, житлові будинки, підприємства, розкрадали майно громадян та загальнонаціональні цінності. Ідеологи фашизму проповідували надуману расову теорію про вищість арійської раси - раси господарів, покликаних керувати іншими народами.

3.Люто ненавиділи фашисти радянських людей, слов'янські народи - поляків, білорусів, українців, росіян. Розроблялися і виконувалися плани масового фізичного знищення, поневолення тих, хто залишився живим.

Техніка знищення населення окупованих країн була садистською, сягнула небачених розмірів. Гітлерівці вкрили Європу павутиною похмурих катівень, організовували жахливі "фабрики смерті". Кров холоне в жилах при згадці про такі табори смерті, як Дахау, Освенцім, Майданек, Бухенвальд,

Заксенхаузен та подібні їм, в яких по-звірячому закатовано й знищено декілька мільйонів чоловік. У концтаборах недолюдки творили злочини, яких історія людства ще не знала. Людей катували, практикували на них досліди, труїли газом, спалювали в крематоріях.

4. Та народ був незломлений. Мільйони наших співгромадян билися у лавах Радянської Армії, партизанських загонах, у підпільних групах опору. Незчисленні втрати й жертви не зломили народ України, який боровся, визволяв рідні оселі, відновлював втрачене.

         Слава всесвітня від роду до роду

      Воїнам мужнім за ратні труди,

      Що принесли з вогняного походу

      Спраглим народам живої води!

         Сущим хвала, що в громах канонади

      Сонце несли на святім знамені.

      Вічна пам’ять полеглим за правду,

      Смертю смерть подолавши в війні.

         Радуйтесь в мирі, народ і державо,

      Маршам своїм легендарних полків,

      Командирам сивим хвала величава,

     Слава солдатам вовіки-віків!

5. Визволення України почалось 18 грудня 1942 року із невеликого села Півнівка Луганської області. З 3 лютого до 31 грудня 1943 року звільнені Ворошиловград, Харків, Суми, Донецьк, Чернігів, Полтава, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Київ, Черкаси, Житомир. 1944 рік став завершальним у переможному поступі визволення України. Незабутніми для України та її солдат стали Корсунь-Шевченківська, Нікопольсько-Криворізька, Проскурівсько-Чернівецька, Одеська, Кримська, Львівсько-Сандомирська, Карпатсько-Ужгородська наступальні операції.

Це завдяки їм і воїнському подвигу солдат одержали волю Луцьк і Рівне, Херсон і Вінниця, Хмельницький і Чернівці, Львів і Тернопіль, Кіровоград і Сімферополь, Івано-Франківськ і Ужгород. 3 пам’яті поколінь ніколи не зітруться подвиги воїнів армії при визволенні Одеси, Керчі, Севастополя, великих міст і малих сіл України.

6. У ході  Львівсько-Сандомирської операції війська червоної армії визволили західні області України. У вересні-жовтні 1944 року була проведена Східно-Карпатська наступальна операція. 8 жовтня було звільнено від фашистів останній населений пункт України - селище Лавочне Дрогобицької області (нині Львівська обл.). 14 жовтня 1944 року відбулось урочисте засідання в Києві з нагоди визволення України. 28 жовтня 1944 р. визволено Ужгород – останній населений пункт у межах сучасної України. Таким чином, у результаті проведених у січні-жовтні 1944 року чотирма Українськими фронтами наступальних операцій було звільнено Україну від німецько-фашистських загарбників.

7. Не було для окупантів тилу на українській землі. У загарбників стріляли партизани в лісах Волині і Карпат, у катакомбах Одеси, підпільники у багатьох містах і селах. Був невидимий Фронт – фронт нескореного народу.

Котився грізно невблаганний вал

Святого гніву, помсти і розплати.

І ось він день, коли за перевал

Фашистську нечисть вимели солдати.

І воля, воля! – з полум’я боїв

Прийшла на рідні згарища-руїни.

Ти не забудеш тих бентежних днів,

Моя прекрасна, люба Україно!

8. Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,

Пам’ятайте про тих, що не встали як впали.

Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі,-

Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.

Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,

Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.

Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки...

Є в місцях невідомих невідомі останки.

Є в лісах, є у горах, і є під горою –

Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.

Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні –

Хай відомими стануть всі герої безвісні.

9. На 1009 день війни на березі ріки Прут був знову поставлений прикордонний стовп. Хоробрість, непохитність, мужність, велика віра у Перемогу над ворогом – цим жили воїни армії і трудівники тилу, цим жив увесь народ.

Наш обов’язок не тільки в свята згадувати, а кожен день пам’ятати про усіх, хто кував перемогу і загинув.

За тебе, за мене, за всю Батьківщину,

Хто фронтом звитяги йшов поруч з тобою,

Боровся з фашизмом і гинув у бою.

Хто месником смілим тоді партизанив

І ворога нищив героєм незнаним.

Згадай їх усіх, замордованих, вбитих,

І гідно живи їх життям недожитим!