ЄВРЕЙСЬКА ГРОМАДА

ЄВРЕЙСЬКА ГРОМАДА

Єврейська громада

Перша згадка про сатанівских євреїв в польських документах відноситься до 1565 р., тоді в містечку було 9 єврейських будинків. Євреї селилися на міській території між ринком і замком. На ринковій площі євреї збудували кам'яні і дерев'яні на кам'яному фундаменті будинки. Околиці та передмістя заселяли українці та поляки. Після епідемії чуми 1770 року до Сатанова почали переселятися євреї Варшави, Львова, Рогатина, Бродів, Кременцяи. Серед євреїв Сатанова були орендарі (найзаможніший прошарок), купці, лікарі, аптекарі, а також ремісники: кравці, кушніри, ювеліри, пергаментщики, палітурники.

Єврейську громаду очолював рабин, але головним органом влади общини був кагал, до складу якого входило 21 і більше осіб, яких щорічно переобирали. З ХVІІ ст. повноваження окружного рабина виконував Сатанівський рабин. Центральними єврейськими общинами на Поділлі були меджибізька, сатанівська, язловецька.

У 1756 р. у Сатанові проходив з’їзд єврейських рабинів двох воєводств, котрі судили єврейських сектантів «франкістів» (послідовниками Якова Франка) і мали заставити їх покаятись. Серед вигнаних з містечка франкістів був Лейба Герш.

Окремо варто зупинитися на процедурі судочинства у Сатанові. До 1830 р. у Сатанівській ратуші висіли два меча – один для християн, інший, кошерний, – для євреїв. За рішенням війта та бургомістрів злочинців вішали, їм відсікали голови, колесували, обливали кип’яченою олією, підпалювали розпеченим залізом. Судді у переважній більшості були неписьменними. Писар писав рішення та часто розписувався сам за суддей. Євреїв та циган вішали на південному боці містечка. Християн страчували на північному боці.

Кількість євреїв за данними переписів

У кінці 1730-х рр. в містечку було . 5000 жителів. У 1780 р. у Сатанові мешкало близько 3000 тисяч осіб, в 549 будинках. У 1784 р. єврейське населення містечка становило 1139 осіб, у 1789 р. – 1361 особу.У 1850 р. у Сатанові налічувалося 136 селянських дворів. Неєврейське населення по факту складало 513 чоловіків та 544 жінки. Разом – 1057 осіб.

Єврейське населення по факту складало чоловіків – 1010, жінок – 1040. Разом – 2050 осіб. Єврейських осель було 105.54 Разом чисельність населення містечка відповідно до архівних матеріалів становила 3107 осіб та 241 двір. У 1864 р. населення зросло до 3199 осіб, у 1873 р. – 4677 осіб. Отже, з кожним роком чисельність мешканців Сатанова зростала. Для порівняння – на кінець ХVІІІ ст. у містечку проживали 2317 осіб

	Містечко Сатанів	Сатанівський кагал
2 січня 1756 року	1369	1625
31 жовтня 1775 року	889	1011
8 липня 1784 року	963	1139
17 серпня 1787 року	929	1307
30 вересня 1789 року	1202	1503

Останній перепис подає детальний розподіл зазначених 1202 осіб за категоріями: дорослих чоловіків – 420, жінок – 461, до одного року хлопчиків – 19, дівчаток – 14, понад один рік хлопчиків – 160, дівчаток – 128.

Господарське життя євреїв у містечку

Сатанівські купці-євреї активізували зовнішню торгівлю містечка. Вони відвідували ярмарки у Франкфурті, Лейпцизі, Бреславі. Найбільший природний приріст серед національних меншин спостерігався у євреїв. Іудейська релігія заохочувала створення багатодітних родин, про які піклувалися усією громадою. Утвердження ринкових відносин сприяло традиційному для єврейського населення підприємництву у сфері торгівлі. Містечка Правобережжя, що входило до смуги осідлості євреїв (за царським законодавством), приблизно на 80% були єврейськими. Тут домінували єврейська релігія, мова, культура. У переважній більшості євреї були орендарями, розпорядниками панських маєтків, млинів, ставків, займалися ремеслами.

Відповідно до закону від 29 квітня 1875 року Сатанів набув статусу поселення міського типу. Перепис 1897 р. зареєстрував 60 ремесел, якими займалися євреї Сатанова. У містечку їм належали миловарня і мотузкові артілі, виробництво вапна, але більшість займалася обробкою шкіри, пошиттям і продажем одягу, заготівлею та торгівлею продуктів сільського господарства. У 1899 р. збільшують виробництво цегельний та черепичний заводи. На початку ХХ ст. у Сатанові торгувала 81 лавка.

У 1884 р. цегельним та черепичним заводами у Сатанові володіли міщани Г. Чачка та вдова Б. Маргуліс. До прикладу, у 1891 р. цегла на місці коштувала від 11 до 12 крб. за 1000, а черепиця 8 крб. Якщо доставляли товар на відстань не більше 10 верств, то відповідно цегла коштувала від 15 до 17 крб, черепиця – 11 крб.