Подвиг Павла Олексійовича Макарова

    

Павло Олексійович Макаров народився в 1921 році в с. Рязань Череповецького р-н., Вологодської обл. (тепер Російська федерація). На фронт пішов в 1942 році, сержант, парторг батареї. Про його бойовий шлях розповідала солдатська газета «В атаку», у статті «Друга спеціальність Павла Макарова». Павло на початку війни був розвідником. «Найсміливіший із сміливих бійців, сила волі, знання справи, спритність, ініціативність – ось які якості притаманні цьому воїну». Разом з іншими розвідниками піймав близько десяти «язиків», роздобув багато розвідданих. При виконанні одного із завдань був поранений, потрапив в госпіталь, а після лікування в іншу частину. У цій частині потрібні були бійці в розрахунки протитанкових гармат. Так Павло став артилеристом. Призначили його навідником в розрахунок сержанта Євдокимова. В дні, коли бойові дії не велись старанно вивчав артилерійську справу, на залікових стрільбах влучно попадав в ціль. Служив Макаров в Самаро – Ульянівській Залізній дивізії навідником гармати-сорокап’ятки. Він підбивав танки, бронетранспортери фашистів в боях на Волзі. Коли дивізія воювала на Дніпрі – керував розрахунком гармати, отримав медаль «За відвагу».

         В батареї сержант користувався авторитетом, був для всіх прикладом хоробрості і відваги, добрим другом та уважним співрозмовником.

Проскурівсько – Чернівецька операція та звільнення Сатанова

        

 На фронті шириною 700 км Перший Український фронт у складі п’яти загальновійськових і трьох танкових армій готувався до завершальних боїв по визволенню Правобережної України. Загальний задум  Проскурівсько – Чернівецької операції був у тому, щоб розгромити угрупування німців у районні Кам’янця-Подільського, Старокостянтинова, Тернополя, Проскурова. Після цього війська повинні були наступати на Чортків з метою відрізати Південній групі військ ворога відхід на захід по лівому березі річки Дністер.

         В наказі, який одержав командуючий 4-ої танкової армії Д.Лелюшенко 13 березня в 22.45 від командуючого фронтом, говорилось: «4-ій танковій армії вихідну позицію для наступу 18.03.44р. зайняти в районі населених пунктів – Скалат, Гримайлів, Іванівка, Кам’янць-Подільський. До кінця 1-го дня оволодіти Гусятином, Кутківцями, Сатановом. До кінця 4-го дня оволодіти Кам’янцем-Подільським, вийти в район Хотина, Китайгорода і утримувати їх до підходу головних сил 38-ї армії».

Сатанів у період війни

6 липня 1941 р. фашистські війська захопили Сатанів. Силою зброї примушували жителів коритись «новому порядку». Грабунки і насильства тривали два з половиною роки. Багато горя, мук і страждань зазнали жителі селища від фашистів.

         За часи окупації з Сатанівського району до Німеччини примусово було відправлено 1958 юнаків і дівчат. Вороги грабували та руйнували Сатанів та навколишні села. Сатанів був перетворений у руїни, близько 90 % усіх житлових будинків та господарських споруд було зруйновано, а збитки заподіяні господарству селища становили 7,1 мільйона карбованців.

         На території Сатанова та його околиць було розстріляно і замучено понад 600 осіб. З 1941 року почалось винищення євреїв. Наприкінці 1941 року на південній стороні базарної площі було розстріляно 407 євреїв. Та найстрашніша трагедія сталася в ніч з 14 на 15 травня 1942 р. Озвіріла  банда есесівців в супроводі розлютованих вівчарок зігнала на базарну площу понад 500 жителів Сатанова. Частину людей вантажними машинами відправили на розстріл, а 280 осіб загнали у великий кам’яний льох і замурували живими. Це були переважно старики, жінки та діти. Шпари заштукатурили цементним розчином, щоб не проникало повітря, біля входу поставили вартових. Впродовж десяти днів з – під землі доносився стогін. Вже після визволення Сатанова було відкрито підвал. Найбільше трупів було біля виходу, люди сподівались вийти. Їх було поховано на єврейському кладовищі, яке знаходиться за межами містечка. Були люди, які через хворобу не змогли дійти до базарної площі, їх вбивали біля власних будинків. Так було вбито зубного лікаря Зігермана та його дружину. Вони жили на території, де тепер розміщена бібліотека. На подвір’ї їх і було поховано сатанівчанами. . Відомо про ще одне масове знищення євреїв вкінці 1942 року. Розстріляно було 180 осіб, людей заганяли у підвал неподалік від синагоги і розстрілювали. Звук від пострілів розлягався по всьому Сатанову. Розстріли продовжувались і в 1943 році.

Загін "Чорнобривці"

Чорнобривці

Девіз:       "Дружба для чорнобривців,

                  Найвище всього -

                  Один за всіх і всі за одного!”    

Речівка:      - 1,2, 3,4 в ногу,

                   - «Чорнобривцям» дай дорогу!

                    - Хто іде?

                    - Ми йдемо!

                    - Весело ми живемо!

                     - Сумувати ніколи!

                     - Бо ідуть канікули!

Пісня: «Чорнобривці»

Чорнобривців насіяла мати

У моїм світанковім краю,

Та й навчила веснянки співати

Про надію квітучу cвою.

Приспів:

Як на ті чорнобривці погляну,

Бачу матір стареньку,

Бачу руки твої, моя мамо,

Твою ласку я чую, рідненька.

Я розлуки та зустрічі знаю,

Бачила у чужій стороні

Чорнобривці із рідного краю,

Що насіяла ти навесні.

Приспів

Прилітають до нашого поля

Із далеких країв журавлі,

Розцвітають і квіти, і доля

На моїй українській землі

Приспів

До Дня Збройних Сил України

Сьогодні в нашім класі свято,
Тут сміху, радості багато.
Сьогодні хлопчиків вітаєм,
Всього найкращого бажаєм. 

Сьогодні ми хочемо всіх познайомити з правилами щоденної поведінки для хлопців, складеними нашими хлопцями. 

1 Як будильник рано-вранці
Біля ліжка задзвенить, -
Заховайся ти під ковдру,
З головою вкрийся вмить. 

2 Як ідеш до школи,
Не спіши ніколи.
Стань, постій, розкривши рота,
Порахуй ворон на плоті.