СИНАГОГА

СИНАГОГА

Легенда про походження сатанівської синагоги

За народними переказами велика сатанівська синагога взагалі не будувалася. Мовляв вона нерукотворна існувала ще від самого початку світу (існує варіант цієї легенди, де йдеться про те, що синагога божественною силою була перенесена в Сатанів з самого Єрусалиму). На її місці, мовляв, раніше був високий пагорб. Почали там щось копати і натикнулися на щось тверде. Почали розкопувати і відкопали синагогу.

Цікаво, що ця легенда один в один відповідає легенді про найстарішу в Східній Європі синагогу в Празі. Казку про розкопану могилу історики пояснюють давньою технологією будівництва, коли замість риштувань довкола вже зведених стін насипали ґрунт, а після завершення робіт цю землю прибирали.

Одним з перших рабинів Сатанова був Авраам Хаім Шора. Одним із перших цадиків єврейської общини у Сатанові був учень Бешта, відомий маггід зі Сатанова р. І. Гелерентер, автор кабалістичного твору “Велич Ізраїля”. Хасидський цадик Ханок Генех (1800-1884 рр.) теж був рабином Сатанівської общини. Найвпливовішими у Сатанові були гусятинські та зіньківські хасиди.

Історія будівництва та існування

У 1532 р. було збудовано одну з найрідкісніших єврейських архітектурних культових споруд в усій Східній Європі – Сатанівську синагогу. Це був період найінтенсивнішої єврейської колонізації Поділля. Це типова архітектурна споруда у стилі ренесансу. В плані вона складається з прямокутного (майже квадратного) головного залу і бокових приміщень, що примикають до нього. Перекрита напівкруглим склепінням. Товщина стін синагоги сягала двох метрів. Кам’яний звід – 12 метрів. Завдовжки головний будинок мав 18 м, завширшки – 16 м. Часті татарські, турецькі набіги вплинули на її подвійне призначення як культової, так і як захисної споруди одночасно, тому і має вона вигляд невеликого замку. Основним засобом художньої виразності пам'ятника є глуха аркада аттика в ренесансному стилі, що йде вздовж фасадів. Аттик, окрім того, грав роль бойового ярусу, у ньому й досі збереглися гарматні бійниці – на даху синагоги раніше стояла гарматна батарея. В стінах синагоги збереглося й дві мушкетні бійниці, одна з яких виконана у класичному бійничному стилі «отвір для ключа».

Підлога всередині набагато нижча від рівня землі. Цьому є два пояснення. Згідно з однієї версії – тогочасні закони забороняли євреям будувати синагоги вище від християнських храмів. Тому, мовляв, хитрі євреї, аби збільшити внутрішній об’єм приміщення опустили підлогу, аби все відповідало відомій молитві «з глибин землі до тебе звертаємося, Господи…». Всередині стіни прикрашалися стилізованими написами – віршами з Тори, які чергувались з декоративними віньєтками, капітелі колон прикрашалися багатим різбленням. Нартекс звичайно розташовувався із західної сторони, а приміщення для жінок, пов’язані з молитовним залом спеціальними вікнами, - з південної або північної сторони. Для синагоги незмінними є три атрибути: арон-кодеш – шафа, в якій зберігається сувій Тори; біма – стіл, що стоїть посеред молитовного залу, на який кладуть сувій під час читання; тива( амуд) шафа (плита) перед якою стоїть шаліах цибур (той, хто веде молитву).

На даху синагоги стояли гармати, підземелля під нею використовували як пороховий склад. До головної будівлі прилягають два приміщення: в одному розміщувалась школа – хедер, інше служило молитовним залом для жінок.

1754 року було проведено її генеральну реконструкцію – про це сповіщає напис над дверима. Тоді ж було зроблено новий «арон-кодеш». Цікава символіка «арон-кодешу» — корона нагорі символізує Господа, леви внизу — єврейський народ, колони – нагадування про зруйнований Єрусалимський храм, руки символ когенів-жерців храму та скрижалі 10 заповідей.

У 30-60-тих роках в синагозі облаштували зерносховище. В теперішній час синагога відновлена, сюди часто приїжджають євреї з інших країн .