Виховний захід

Зустріч з воїнами АТО

 Мета:        Познайомити учнів з учасниками АТО, які проходять реабілітацію в санаторії МВС, виховувати повагу до учасників АТО, розповісти про жителів селища, учасників АТО, віддати їм належну шану.

Хмельничани в АТО

Україна – країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради, країна довгої вікової героїчної боротьби за волю. 23роки Україна не знала війни. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще рік тому ми не особливо звертали увагу на слова «слава Україні – Героям слава», а тепер ці слова набули нового змісту. Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумнівів, що ці герої – хлопці, що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які повертають поранених в АТО з того світу, сапери, що розміновують населені пункти, волонтери на плечах яких тримається наша армія.

Слова «Слава Україні – Героям слава» перестали бути просто вітанням - це вже віддання шани найкращим, котрі не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини. Сьогодні ми зустрічаємось із мужніми людьми, найкращими синами України, які воювали на Сході нашої країни, за те, щоб завтрашній день був безхмарним і світлим, щоб зберегти нашу державу єдиною.  Як не можна відділити небо від землі, так і не можна відділити Захід України від Сходу, Карпати від Світязя, Чорне море від Дніпра. Бо це все – Україна – єдина, суверенна, незалежна. Але останнім часом нас постійно переслідує думка: чи буде так, чи ні. Яким буде вже завтрашній день нашої України? 

Україно моя, для мене ти єдина,

Як рідна мати, що дала життя.

І щастя дні і в лиховісні днини

До тебе повертаю звіддаля.

Вклонюся рідним вербам і тополям

І припаду до рідної землі.

Що маю я таку щасливу долю,

Великий Боже, дякую тобі.

Пісня « Україна»  

Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, Батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі Україна.

Буває, часом, сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.

Квітуча Україна

23 роки українській державі, але це лише мить, незначна частина нашого минулого. І знову життя поставило перед нами випробування. Події останніх місяців примусили кожного українця відчути свою причетність до своєї країни, а також  зрозуміти, що ми господарі на власній землі.  

Свідомість українців постійно змінюється. Майдан та Революція Гідності потрясли не тільки Україну, а й увесь світ. Зігріта палкими серцями мільйонів національно свідомих українців з усіх регіонів, незалежна демократична держава Україна продемонструвала Європі і всьому світові, що українці – міцна духом волелюбна нація, яка навчилася поважати себе і яка зуміла відстояти свій демократичний вибір. Майдан став центром революції, місцем правди і свободи, площею добра, тепла, дружби, любові, братерства й гідності.

 «Присвята героям майдану»

Наші серця стали частиною могутнього серця. Наші голоси – нотами потужного гімну волі.Та не всім це до душі. Росія ніяк не може пробачити Україні її незалежність. Вороги розуміють, що тільки розділивши, посіявши ворожнечу, нас можна буде й надалі тримати в покорі. Мені хочеться згадати слова Григорія Сковороди, який сказав про наш народ: «Не вчіть яблуню родить яблука. Краще відженіть від неї свиней». Це була відповідь недругам і ворогам, які намагалися довести, що українська нація є недержавною, приреченою на другорядні історичні ролі.

І щоб зробити нас слабшими, недруги намагаються нас розсварити. Російські сепаратисти зазіхають на територіальну цілісність нашої держави. На Сході точаться криваві бої. Там вирішується доля і майбутнє України. Ми знаємо, що ми – єдині, що перемога буде за нами. Єдина Україна – іншого шляху у нас немає.

Коли йдеться про честь та гідність твоєї країни, коли ворог посягає на територіальну цілісність, коли раптом виникає гурт зрадників країни, ми не можемо вести дискусії, кому йти воювати. Це – обов’язок кожного. Не залежить це, де ти живеш, де служив, ким працюєш. Тому всі ми повинні бути вдячні тим, хто відстоює право України бути гордою державою, хто захищає нас. Жах лише в тому, що гинуть наші співвітчизники.

Сьогодні до нас завітали воїни АТО, які проходять реабілітацію в санаторії МВС. Це жителі Волинської та Черкаської областей. (прізвища) Вони мужні, сміливі, хоробрі. Не шкодуючи власного життя, захищають неньку Україну.

В АТО взяли участь наші земляки: (фото) 

У цій залі сьогодні присутні(прізвища). Просимо всіх присутніх воїнів піднятись на сцену. під марш, ( вручення квітів,…)

Виступ воїнів

Пісня «Солдат України»

Пісня «Гей, плине кача…»

Різкими зламами, лихими закрутами

Продирається доля крізь хащі.

Хай груди заквітнуть червоними рутами –

Не втратити честі своєї нізащо!

Там, де з рідними-милими,

Там, де зі своїми хорошими,

Власним розумом, власними силами

Щастя своє збудувати зможемо!

Свій на свого не здійме руку!

Брат на брата не скаже злого!

Прийме удар, піде на муку

Брат за брата, свій за свого.

Я прошу пом’янути хвилиною мовчання героїв Небесної сотні і героїв війни на Сході України.

Хвилина мовчання…

Пекуча й терпка як сльоза.

Хвилина мовчання –

В ній наша любов воскреса.

Навік в нашім серці

Безсмертних імен цих звучання

Хвилина мовчання…     

Хвилина мовчання

«Помолись, дитино»

Усі вони любили життя, любили своїх батьків, своє місто. Були вірними друзями, жили щасливо і мріяли про майбутнє. Та не судилося їм повернутися живими до рідних домівок.

Старенька мати йде до свого сина,               
Гранітні плити плачуть під ногами,
Стукоче серце в грудях, ниє спина:
— Синочку, рідний, йди в обійми мами.
 
Тече сльоза і падає на плечі.
Із стелі очі дивляться хлоп 'ячі,
їм тільки жити, жити і творити,
Вони ж навіки залишаються дитячі.

Стоїть старенька й плаче. Ні, ридає...
Перед очима в неї похоронка,
І бій, що котрий день вже не згасає,
І у землі пекуча та воронка.

Синочку, рідний, чуєш, як курличуть
У синім небі сумно журавлі?
Вони ж тебе до себе, сину, кличуть,
А ти лежиш в холодній цій землі.

Я чую, мамо, чую, як співають
Мені над Україною пісні.
Ти не журись, я крила розпростаю
І прилечу до тебе уві сні.

Вкраїнським рушником зітру сльозину
І поцілую в сивеє чоло:
— О, синку рідний, мій єдиний сину,
Як хороше б мені тоді було!

Стоїть старенька мати на могилі,
І навіть квіти плачуть мовчазні.
Від сина погляд відвести не в силі,
А син довічно житиме у сні.

Пісня «Письмо матери»

Слухайте! Дивіться! Запам'ятовуйте! Поруч із нами воїни. Сьогодні ми всі висловлюємо їм вдячність.

Нашим гостям і всім присутнім у цім залі бажаємо здоров'я, щастя, миру, душевного спокою, злагоди, добробуту у великому домі, який зветься — Україна.

Нехай над вами небо голубіє,  
Не знають втоми руки золоті,
Нехай душа ніколи не старіє
І серце не втрачає доброти.

Нехай для вас не згасне сонце,
Нехай не віють в душу холоди.
Хай жито на столі і Бог на небі
Вас завжди порятують від біди.

Хай щастя і радість вам ллються рікою,
Щоб ви не стрічались ніколи, з журбою,
Хай пісня дзвінка виграє на вустах,
Хай смутку ніколи не буде в очах.

Хочеться вірити, що здоровий глузд переможе, що настане мир. Про це мріють усі. 

О Боже єдиний, здійсни мою мрію,                      

Не діли нашу землю на Захід і Схід,

Бо всі ми єдині, усі ми сім’ я ,

В усіх нас одна Батьківщина, одна,

Одна і єдина, як вічна любов,

За неї ще пращури лили свою кров.

За волю, за єдність боролись вони,

Щоб в вольній країні ми з вами росли.

За неї Шевченко ще в Бога благав,

У віршах своїх він про неї писав,

Писав і благав у свого народу,

Щоб він не проспав України свободу

Бо звір стоголовий уже не дрімає,

І пазурі гострі у серце впинає.

Не дай йому, Боже, не дай розірвати,

Не дай, щоби брат йшов війною на брата

Прожени той туман, що укутав усіх,

Щоб жити народ наш у спокої міг,

Щоби Україна завжди була вільна,

Завжди залишалась одна, неподільна.

І стяг синьо-жовтий здіймавсь аж до неба,

А більше для щастя нічого не треба!

 Гімн Євромайдану- Ще не вмерла Україна

Ми пишаємося своєю країною, молимося за щасливе майбутнє.

Слава Україні!                           

Пісня «Мова єднання»