Виховний захід

 «Знов білим цвітом вкрилися сади, і знов приходить свято Перемоги»

Мета: поглибити знання учнів про героїчне минуле нашого народу, участь сатанівчан у війні; допомогти усвідомити велич подвигу у Другій Світовій війні, виховувати в учнів шану і повагу до тих, хто ціною свого життя здобув перемогу.

1 учень Весна іде, і переможним кроком
В тюльпановому вічному вогні
Йде травень крізь хвилини, дні і роки,
Несе нащадкам спогади свої.

2 учень Весна іде квітчасто, гордо, юно,
Як втілення найчарівніших снів.
О весно красна, ти  ще не забула
В історії своїх жахливих днів?

1 учень Із року в рік часопис віддаляє
Своїх нащадків далі від війни.
І травень знов і знов нагадає,
Як із життя ішли його сини.

2 учень Буяють мирно квіти на могилах,
До сонця красного метелики летять.
А ті, кому війна зламала крила,
Священним вічним сном в могилах сплять.

Пісня  «Спасибі вам солдати за життя»

1 учень Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогу ціну заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1939-1945 рр. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над нацистами.  Минають роки. Відлітають у вічність. Але є один день, який ніколи не буде стертий із пам’яті нашого народу. Це 9 травня 1945 року – дата, яка проголосила визволення нашої рідної землі від німецько - фашистських загарбників і перемогу усього людства над злом війни. Ми відзначаємо 69 – річницю від тоді, коли над нашою країною та усією Європою знову зійшло світле сонце миру.

2 учень Мільйонам людей назавжди врізався в пам'ять перший день війни. Чорною тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами звалився він на нас. І враз неділя 22 червня 1941 року, мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань.  Тієї пам'ятної червневої пори, як і завжди, догоряв рожевий світанок в обіймах спраглої ночі, замріяно лунали останні звуки шкільного вальсу.

діти танцюють, голос Лівітана про початок війни, стрілянина  пісня «Вставай страна огромная»

3 учень Мільйони людей забрала війна. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини - це трагедія. А коли мільйони... Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.

4 учень  Наш земний уклін усім, хто виніс роки окупації та пекло концтаборів, хто піднімав з руїн і відроджував Батьківщину.
Мужність, життєва мудрість ветеранів, ставлення до ратного і громадянського обов'язку — це високий приклад для наслідування. Наш обов'язок — бути гідними вашого (їхнього) життєвого подвигу, утверджуючи мир, злагоду та суспільну гармонію на українській землі.

3 учень Страшні сліди залишила війна. 1418 днів і ночей вогняними дорогами крокували визволителі. Але вони усе витримали і перемогли. Перемогли тому, що відстоювали право на життя, віддали усі свої сили заради Батьківщини.

4 учень Шановні ветерани! Ми раді бачити Вас гостями нашого свята. Ви – його засновники, його головна окраса. Прийміть низький уклін і щиру подяку за мирне небо, за ясне сонце.

Пісня «Катюша»

Список ветеранів Сатанова

5 учень У війни не жіноче обличчя… але скільки жінок, юних дівчат виносили на своїх тендітних плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами, виконували чоловічу роботу в тилу ворога.

6 учень Дівчина в сірій шинелі,
В куцих, простих чобітках
Йшла, де взривались шрапнелі,
Йшла з автоматом в руках.
Дівчата в бої йшли крізь ночі,
З калюж умивались дощем,
Їм бачились коси дівочі
Під грізним гарматним вогнем.
Недобрії очі лякали,
І танків боялись в бою.
Але, як мужчини, вмирали,
Землю обнявши свою.

 

5 учень Важко доводилось під час війни не тільки дорослим, а й дітям. Техніка знищення населення окупованих країн була садистською, сягнула небачених розмірів. Гітлерівці вкрили Європу павутиною похмурих катівень, організували жахливі «фабрики смерті». Кров холоне в жилах при згадці про такі табори смерті як Дахау, Освенцим, Майданек, Бухенвальд, Заксенхаузен та подібні їм, в яких по-звірячому закатовано й знищено декілька мільйонів чоловік.

Пісня « Бухенвальдский набат»

Сценка: сидить жінка в чорній хустині, хлопчик і дівчинка

Голос за сценою:                                                          

—Хто ти, жінко з дитятком малим?

Для чого встаєш ти над містом німим?
Кого ти кличеш сама вночі?
До кого звертаєшся, плачучи?
жінка

— Ні, не жива я —
То тінь моя.
Свого убивцю шукаю я!
Розтанув сніг на могилі сухій.
Заплакав син новороджений мій.
Бо він передчасно побачив світ.
В дорозі, де кров 'ю змила я слід.
В путі, по якій на смерть нас вели,
Де синові вперше крикнуть дали...
І, вбивши мене, закопали з ним,
З моїм немовлям,Із сином живим...
Я вмерти не можу в сирій землі,
Я бачу його рученята малі,
Як сильно пручався він тільцем слабким,
Як брили землі нависали над ним!

 Дівчинка з нар: «Березень, 12-цяте, Ліозно, 1943 рік. Дорогий, добрий татусю! Пишу я тобі листа з німецької неволі. Коли ти, татусю, будеш читати цього листа, мене в живих не буде. І моє прохання до тебе, батьку: покарай німецьких кровопивць. Це заповіт твоєї помираючої доні. Кілька слів про маму. Коли повернешся, маму не шукай — її розстріляли німці. Коли допитувалися про тебе, офіцер бив її нагайкою по обличчю. Мама не витерпіла і гордо сказала: «Ви не злякаєте мене побоями. Я впевнена, що чоловік повернеться назад і викине вас, підлих загарбників, звідси геть». І офіцер вистрелив мамі в обличчя... Татусю, мені сьогодні виповнилося 15 років, і якщо б зараз ти зустрів мене, то не впізнав би свою доню. Я стала дуже худенька, мої очі запали, коси мені постригли наголо, руки висохли, схожі на граблі. Коли я кашляю, з рота йде кров — мені відбили легені.. Не хочу більше мучитися рабинею у проклятих, жорстоких німців... тату, відомсти за маму і за мене. Прощавай, добрий татусю, йду помирати... Твоя доня»

Хлопчик з нар: Для відбору німці ставили планку на висоті 120 сантиметрів. Всі діти, які могли пройти під цією планкою, відправлялися до крематорію. Знаючи про це, діти витягувалися як тільки могли, піднімали вгору голови, намагаючись потрапити до групи тих, кого залишають в живих...

Пісня «Спалена пісня»,  герої сценки сидять.

Пісня  «Маки червоні»

Голос Лівітана про кінець війни, картинки.

7 учень Травень сорок п'ятого був щедрим на тепло, буйно квітучий бузок, величні пахучі оберемки якого кидали солдатам, що поверталися в рідні краї з важких воєнних доріг. На них чекали! Чекали чоловіка, батька, коханого ... Але повернулися не всі — чорні хустини печалі ще довго покривали передчасно посивілі голови солдатських вдів. Могили! Могили! Скільки їх ще по світу розкидано.. Їхні прізвища можна сьогодні прочитати на обелісках, встановлених на могилах, загиблих у Києві, Одесі, в містах Польщі, Чехословаччини. Вони назавжди залишилися молодими.
Як символ всенародної вдячності і пам’яті про тих, хто віддав своє життя за Батьківщину, радянські люди запалили полум’я Вічного вогню. Незгасно пломенить він дні і ночі на могилах воїнів. Це – вогонь пам’яті живих про загиблих, вогонь пам’яті серця. Ця пам’ять – вдячність наша за мирне життя, за чисте небо. Це – біль за тих, хто віддав своє життя, щоб ми жили щасливо. Вічно живим полум’ям горітиме священний вогонь людської пам’яті; передаватиметься від покоління поколінню. Вічна слава героям!
На фронтах війни загинуло 56 сатанівчан.

8 учень  Згадаємо всіх поіменно,
Серцем згадаємо своїм.
Це потрібно не мертвим,
Це потрібно живим.

Белінський К.Ф.

Бергер Я.Я.

Биков О.С.  

Білецький В.С.

Брик О.І.

Вакс І.М.

Вашкевич К.М.

Верба М.М.

Верхола О.Б.

Войтовський Ф.С.

Глагов’як С.І.

Грищенко Є.В.

Грузинський К.Я.

Дзівульський М.Г.

Дронський І.М.

Жуковський А.П.

Загородній О.К.

Зубович М.І.

 Іванов М.Т.

Карпов О.В.

Коваленко О.Я.

Красноперов М.Д.

Красуцький Д.А.

Літинський Б.О.

Ловенчук В.О.

Ловенчук М.О.

Ловенчук М.І.

Ловенчук М.Й.

Малкуш А.С.

Масленіков О.П.

 Миколюк В.Ф.

 Миколюк П.Д.

Ореховський Г.І.

Паясь Г.В.

 Петльовий С.Д.

 Прищепа С.А.

Пугач Д.А.

Романюк Г.М.

Рощупкін М.І.

Скибінський І.А.

Смолінський С.О.

Соловйов О.К.

Соха І.Я.

Сулабин А.Й.

Сумцов О.Г.

Суровий П.Й.

Тітов В.І.

 Трачинський М.О.

Тягній М.М.

Фединський О.В.

Шабалін О.М.

Шатковський В.О.

 Шафрон М.А.

Шпак Р.Г. 

Щерба В. Т.

Голос Лівітана Вічна слава героям!

Пісня «Прости  меня дедушка»

7 учень А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. Чим виміряти невимовний біль вдовиного серця, невичерпний смуток її очей, коли й донині пам'ятає, як у домівку прилетіла страшна звістка: «Ваш чоловік загинув смертю хоробрих». Відразу ж обірвалися всі надії. Чимало незгод випало на їхню долю. Тому на їх обличчях передчасно з'явилися глибокі зморшки, голови покрилися інеєм сивини. Скільки ж їх — молодих, вродливих, убитих горем — залишилося жити самотньо. Такої сумної статистики тоді не вів ніхто. Кажуть, що у війни не жіноче обличчя — у неї обличчя вдови. .  У Сатанові проживає 3 вдови це:  Кравець Олена Андріївна, Король Євдокія Іванівна, Купчинська Лариса Йосипівна.

8 учень Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони – святиня нашої пам’яті

До обеліска я в задумі стану,
До сивини своєї на путі.
Скажу «спасибі» тихо ветерану,
Що вдруге народив мене в житті.
На картах не знайти мої дороги –
Мій бойовий, мій босоногий шлях.
За вбитим батьком йшов до перемоги
Траншеями по спалених полях.
Сльоза зорі стоїть над обеліском,
Сховавши клопоти людські і сни.
Сьогодні треба поклонитися всім низько,
Усім хто не прийшов з війни!

Пісня Журавлі

9 учень  Крізь дощі і сніги, крізь роки і лихоліття говорять з нами ті, хто не посміхнеться сьогодні, не зустріне цю весну. Вклонімось їм низько!
Перед трагічною хвилиною мовчання
Словами говорити неможливо.
Оця хвилина більше нам розкаже,
Ніж тисячі, а чи мільйони слів.
Солдатів подвиг, про який сьогодні
Дізнались ми, не вимовить словами.
А тільки серцем можна це сказати.
Але воно, на жаль, не має мови.
Лиш має біль.
Хвилина мовчання –
Пекуча й терпка, як сльоза.
Як подвиг полеглих,
Хвилина мовчання –
В ній наша любов і гроза.
Давайте вшануємо пам'ять про тих, хто не повернувся з поля бою.

Хвилина мовчання

10 учень
Ніхто не забутий,

 На попіл ніхто не згорів...
Солдатські портрети
На вишитих крилах пливуть.
І доки є пам 'ять людей
І живуть матері, доти й сини,
Що спіткнулись об кулі, живуть.


9 учень Хочеться зібрати всі квіти землі і покласти їх до ніг ветеранів і подякувати за той подвиг, який дав надію на мирне життя та на світле майбутнє. Нехай же білим голубом лине у вись глибока сердечна вдячність тим, хто дарував нам щастя відчути мирний, щасливий весняний подих Перемоги. З святом усіх нас! Хай  же весна 1945 року іде і несе світлу радість на своїх крилах  - радість Перемоги!

 Пісня «Перемога»