Скіфи на території Сатанова

 Скіфські кургани Сатанівської групи

Скіфська держава існувала на теренах сучасної України з VІІІ по ІІІ ст. до н.е. за такий тривалий час існування вона залишила вагомий слід в історії України та багато пам’яток.

Територія Позбруччя поблизу смт. Сатанів надзвичайно багата на пам’ятки археології. Природа подбала про те, щоб наділити цей край всім необхідним для задоволення людських потреб. Рельєф місцевості створював комфортні умови на випадок негоди, потужні чорноземи і оптимальна кількість опадів гарантували стабільні врожаї. Тому не дивно, що землі вздовж середньої течії Збруча містять старожитності різних часів. Особливо часто зустрічаються селища скіфського часу. Чимало тут  курганів, які датуються VІІ ст. до н.е. Курган – це намолене багатьма поколіннями, особливе місце, це найдавніша, збережена у вічності могила наших предків. А ці місця, знаємо, потрібно шанувати. Як шануємо і доглядаємо місця вічного спочинку своїх дідів, батьків.

Минуться нинішні економічні і політичні негаразди, прийде матеріальне благополуччя, тоді наші нащадки по-іншому будуть ставитись до своєї історичної спадщини. 
Сьогодні цікаво знати історію тих народів, які колись проживали на території нашої держави, особливо коли вони залишили унікальний слід на території місцевості, де ти живеш. Кургани, які знаходяться поблизу смт. Сатанів відносяться до VІІ ст. до н.е. Із досліджених в Україні курганів цього часу таких споруд, практично, не виявлено. Деякі аналогії можна знайти у віддалених регіонах Євразії (Алтай, Північний Кавказ). Досліджені кургани, не дивлячись на те що були пограбовані, виявились цікавими в плані розуміння поховального обряду місцевих племен VІІ-VІ ст. до н.е. Отриманий матеріал дає можливість по-новому трактувати ряд питань давньої історії краю: соціально-економічного, культурного розвитку, а поховальний обряд може прояснити особливості не тільки духовної, але й матеріальної культури, показати рівень розвитку господарства, особливості побуту. 

Упродовж віків у розташуванні курганів існував один незмінний принцип – вони насипались поблизу джерел, в енергетичному полі. Для спорудження курганів витрачали чимало зусиль, і над їх зведенням працювало багато людей. Сьогодні ми не можемо точно вказати кількість курганів, які знаходяться у нас, бо «чорні археологи» впродовж віків грабували їх. Також триває розорювання курганів, відтак уже ніхто не побачить конструкцій поховальних споруд давніх поселень.

Запізнілі розкопки «білих» археологів проливають світло на організацію життя, що протікало в цих краях тисячі літ тому. Високі й невисокі кургани довкола. Частина з них вже давно майже зрівнялися з поверхнею полів. Різні вони, кургани: «царські» й «прості». В тих були золото, дорога кераміка, багата зброя. В цих — скромні набори речей або й нічого не було. Майнове розшарування відбулося давно. Повчальне спостереження: ніхто не порушує вічний спокій «простих» скіфів. Ясна річ, далеко не все те золото, що блищить. І вже давно немає такого обряду, щоб мертвим давали приватні колекції «із собою». Коштовні речі залишаються на цьому світі і правлять за яблуко розбрату. Археологічна експедиція Кам’янець-Подільського державного університету у 2007 році розпочала дослідження скіфських курганів VІІ ст. до н.е.: біля Гусикової гори – курган № 9 та семи курганів поблизу с. Спасівка. В процесі тривалих сільськогосподарських робіт насипи розорювались і на початок 2007 року залишалось лише два із них, які ще не зазнали серйозних пошкоджень. Проте і вони весною 2007р. були пограбовані невідомими особами.

Царський курган.

Основним є курган під №9. Курган великих розмірів – діаметр 60м, висота 4,5м. Насип, загальним об’ємом понад 6000 куб.м, складається із землі та каміння. Експедиції вдалося частково розкрити центральну частину кургану, де виявлено сліди поховального склепу. Збереглися залишки, впушених у грунт стовпів, які, у два ряди з кожної із сторін, підтримували у свій час стіни та перекриття і кам’яна підлога. Склеп був оточений валом із каменів. З півдня у валу був вхід до склепу у вигляді кам’яного помосту, обмеженого з двох боків кам’яними стінами. Вхід до кам’яної могили викладено колодами. У глибинах тисячоліть виявлено сліди чотирьох вогнищ.

Хоча пам’ятка пограбована, все ж таки трапляються окремі знахідки: бронзові і залізні наконечники стріл, глиняний та кістяний посуд, кістяні деталі корита. Блюдечко із рога лося, знайдене в могилі, єдине в Україні. Проте цінність кургану ще й в оригінальній конструкції насипу – у вигляді піраміди, яка є унікальною в своєму роді.

У кургані знаходилась гробниця знатної особи того часу (вождя племінного об’єднання чи царя). У 2007 р. було розкрито центральну частину насипу, де виявлено сліди дерев’яного склепу і кам’яний вал, який його оточував. Оскільки даний курган за своїми конструктивними особливостями є унікальною спорудою, то вивчається питання про його можливу реконструкцію і створення тут музейного комплексу.

У 2008 році на кургані проведені деякі роботи по консервації пам’ятки, відновлено кам’яну долівку склепу, поставленні опорні стовпи, укріплено кам’яну стіну коридору. 

Кургани с. Спасівка.

Спасівська курганна група знаходилась південніше села. Там вдалось знайти лише один нерозораний курган та слабкі обриси ще чотирьох.

Курган №1, досліджений у 2007 році. Землекам’яний насип був сильно пошкоджений. Його висота становила 0,5 м, діаметр 20х25 м. В центрі, розміром 10х10,5 м, було виявлено скупчення каміння. Пізніше з’ясувалось, що у центрі кургану розташовувалась поховальна камера, заповнена перепаленим до оранжевого кольору шаром землі і глини, а під ним знаходилась долівка. Вона була вимощена кам’яними плитами у 3-5 шарів. На підлозі було знайдено 4 миски, горщики, один з яких був використаний під урну з тілоспаленням, 6 бронзових наконечників стріл, кількасот залізних панцирних пластин, бронзова шпилька і кілька десятків пастових намистин.

Курган №2, досліджений у 2009 році. Розташований у спасівській групі неподалік кургану № 1. Розораний повністю. При дослідженнях виявлено залишки насипу, який складався із землі і каміння і рештки заглибленого у грунт на 1,3 м. площею біля 12 кв.м і склепу, що підтримувався шістьма стовпами. Склеп і всі дерев'яні конструкції згоріли. Від потужного вогню частина каміння випалилась до стану вапна. На дні склепу виявлено поховання жінки і дитини (кістяки зазнали дії пожежі). У захороненні знайшли два глиняні горщики, бронзові цвяховидні шпильки, скляне намисто.

Курган №3, досліджено у 2009 році. Повністю зруйнований при оранці. Вдалось лише натрапити на залишки кам'яної підлоги і виявити чотири стовпові ями, які розміщувались по кутах. Поховання не уціліло. Знайдено кілька людських кісток і скляну намистину.

Курган №4, досліджений у 2008 році. Його висота становила 0,3 м, діаметр 12 м. В центрі, розмірами 10х10 м, було виявлено скупчення каміння, під яким, як раніше з’ясувалось, у центрі кургану розташовувалась дерев’яна поховальна камера розмірами 3х3 м, долівка якої була вимощена кам’яними плитками. У південно-східній частині її виявлено перепалений до оранжевого кольору шар землі і глини. По кутах з орієнтацією а сторони світу, знаходились 4 ями діаметром близько 1,10х1.20 м., глибиною близько 1 м. В південній частині курганної поверхні, між зовнішнім кільцем та поховальною камерою було виявлено ще 3 поховання. При розчистці знайдено фрагменти посуду.

Курган №8, досліджений у 2008 році. Його насип був підовальної форми. Висота близько 1.5 м., діаметр 24х20 м. Було з’ясовано, що насип містить в собі кам’яні конструкції у вигляді валу, який колом оточує центр, де знаходилось саме захоронення. Діаметр валу по зовнішній лінії становив близько 11 м, ширина від 2 до 3 м, висота до 1 м. Для поховання у центрі кургану було викопано яму завглибшки 2.5 м., розміром більше 2х3 м. Поховальна камера впущена у грунт більш ніж на 2 м. із сторонами 6.1x3.6м, яку оточував кам'яний вал. Під кам'яним валом знаходились два тіло спалення, при яких знайдено глиняну велику корчагу (горщик), фрагменти іншого посуду, дві бронзові шпильки, намисто і унікальну кістяну посудину (стаканчик), орнаментовану врізним геометричним орнаментом. Також вдалось з'ясувати, що по периметру поховальної камери знаходилось сім великих ям для стовпів.

Грабіжники зруйнували центральну частину кургану Г- подібною ямою зі сторонами 5х2.5 м, ввійшли в поховальну камеру і повністю очистили її.

Землекам’яні насипи курганів сильно пошкоджені.

Все, що було знайдено підчас розкопок передано до Городоцького районного музею. У музеї є 900 експонатів скіфської доби, це одна з найбільших скіфських експозицій Поділля.
  Сатанів та територія навколо нього багата на пам’ятки історії, культури різних епох. Пізнати їх потрібно і корисно для того, щоб пройнятися гордістю за свою малу Батьківщину і пронести любов до неї через все своє життя, а гордість за свій край зробити частиною свого єства на цьому світі. 

Скіфські кургани Сатанівської групи унікальні. Ці кургани, із досліджених на території України, найдавніші. Наші «Подільські піраміди», ми можемо втратити через недбалість. Їх не можна просто так розібрати, а слід зберегти для наступних поколінь шляхом музеєфікації і перетворити в екскурсійний об’єкт. Цьому сприяє ще й те, що всі кургани знаходяться біля асфальтованої автомобільної траси, безпосередньо в районі Сатанівського курорту, який відвідують не тільки громадяни нашої, а й іноземних держав. Люди будуть відпочивати, зміцнювати своє здоров’я у курортному Сатанові і у вільний від водних та інших цілющих процедур час долучатися до історії. 

Експозиція Городоцького музею

Більше фото із розкопок курганів Сатанівської групи можна знайти у розділі МАН та творчі роботи учнів в роботі "Слідами предків. Велика Скіфія", а також у презентації до данної роботи, що розміщена в розділі Презентації.