Павло
Олексійович Макаров народився в 1921 році в с. Рязань Череповецького р-н.,
Вологодської обл. (тепер Російська федерація). На фронт пішов в 1942 році,
сержант, парторг батареї. Про його бойовий шлях розповідала солдатська газета
«В атаку», у статті «Друга спеціальність Павла Макарова». Павло на початку
війни був розвідником. «Найсміливіший із сміливих бійців, сила волі, знання
справи, спритність, ініціативність – ось які якості притаманні цьому воїну».
Разом з іншими розвідниками піймав близько десяти «язиків», роздобув багато
розвідданих. При виконанні одного із завдань був поранений, потрапив в
госпіталь, а після лікування в іншу частину. У цій частині потрібні були бійці
в розрахунки протитанкових гармат. Так Павло став артилеристом. Призначили його
навідником в розрахунок сержанта Євдокимова. В дні, коли бойові дії не велись
старанно вивчав артилерійську справу, на залікових стрільбах влучно попадав в
ціль. Служив Макаров в Самаро – Ульянівській Залізній дивізії навідником
гармати-сорокап’ятки.
Він підбивав танки, бронетранспортери фашистів в боях на Волзі. Коли дивізія
воювала на Дніпрі – керував розрахунком гармати, отримав медаль «За відвагу».
В батареї сержант користувався
авторитетом, був для всіх прикладом хоробрості і відваги, добрим другом та
уважним співрозмовником.
Дивізія з боями дійшла до Поділля, до
річки Збруч. Під натиском радянських військ гітлерівці відступили, наші
підрозділи зайняли шосе Сатанів – Гусятин. Стояло завдання не пропустити
фашистські танки до Кам’янця
– Подільського. Вся надія на артилеристів. На пагорб, поблизу дороги в районні
Гусикової гори, розрахунок Макарова встановив
гармату, підготував снаряди, все прикрив маскувальною сіткою.
Почувся пташиний свист. Це був сигнал
готуватись до бою. Всі подивились на дорогу по якій рухались 3 вантажних
автомобілі. Макаров наказав стріляти. Дві машини звалились на обочину, а третя
зупинилась. З-за повороту виповзли 19 танків і близько 30 бронетранспортерів.
Після чергового вистрілу зупинився один танк, через деякий час загорівся
бронетранспортер.
Скориставшись димовою завісою до
гармати наблизився «тигр». На відстані 200 м. гармата вистрелила по танку,
снаряд попав в борт, розмоталась гусенична стрічка. Гармата вистрелила вдруге
по танку, та інші танки продовжували стріляти, рухаючись в бік гармати. Бій
тривав більше години, загинув солдат,який підносив до гармати снаряди,
незабаром ще один боєць. Димілись фашистські танки, бронетранспортери, лежали
десятки трупів ворожих солдатів. Був смертельно поранений боєць, який заряджав
гармату, вбитий навідник, Макаров
залишився сам. Він продовжував стріляти після того, як осколком йому роздробило
ногу. На хвильку сержант припинив бій, вийняв блокнот і записав: «Бились дві
години. Залишився один. Не здамся». Перезарядив гармату, вистрелив. Ще один
танк загорівся. Це був останній снаряд. Павло озброївся гранатами, зустрічаючи
танки…
Невдовзі підійшли головні сили. Ворога
було зупинено, Сатанів звільнено.
Указом
Президії Верховної Ради СРСР від 23 вересня 1944 року
П. О.
Макарову посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу, поховано героя
разом із 280 воїнами, що захищали Сатанів, у братській могилі.
Немає коментарів:
Дописати коментар