6
липня 1941 р. фашистські війська захопили Сатанів. Силою зброї примушували
жителів коритись «новому порядку». Грабунки і насильства тривали два з
половиною роки. Багато горя, мук і страждань зазнали жителі селища від
фашистів.
За часи окупації з Сатанівського району
до Німеччини примусово було відправлено 1958 юнаків і дівчат. Вороги грабували
та руйнували Сатанів та навколишні села. Сатанів був перетворений у руїни,
близько 90 % усіх житлових будинків та господарських споруд було зруйновано, а
збитки заподіяні господарству селища становили 7,1 мільйона карбованців.
На території Сатанова та його околиць
було розстріляно і замучено понад 600 осіб. З 1941 року почалось винищення
євреїв. Наприкінці 1941 року на південній стороні базарної площі було розстріляно
407 євреїв. Та найстрашніша трагедія сталася в ніч з 14 на 15 травня 1942 р.
Озвіріла банда есесівців в супроводі
розлютованих вівчарок зігнала на базарну площу понад 500 жителів Сатанова.
Частину людей вантажними машинами відправили на розстріл, а 280 осіб загнали у
великий кам’яний льох і замурували живими. Це були переважно старики, жінки та
діти. Шпари заштукатурили цементним розчином, щоб не проникало повітря, біля
входу поставили вартових. Впродовж десяти днів з – під землі доносився стогін.
Вже після визволення Сатанова було відкрито підвал. Найбільше трупів було біля
виходу, люди сподівались вийти. Їх було поховано на єврейському кладовищі, яке
знаходиться за межами містечка. Були люди, які через хворобу не змогли дійти до
базарної площі, їх вбивали біля власних будинків. Так було вбито зубного лікаря
Зігермана та його дружину. Вони жили на території, де тепер розміщена
бібліотека. На подвір’ї їх і було поховано сатанівчанами. . Відомо про ще одне
масове знищення євреїв вкінці 1942 року. Розстріляно було 180 осіб, людей
заганяли у підвал неподалік від синагоги і розстрілювали. Звук від пострілів
розлягався по всьому Сатанову. Розстріли продовжувались і в 1943 році.
Але
вороги не залякали сатанівчан, не зламали їхню волю та любов до Батьківщини. Вони
піднялись на боротьбу з ворогом. Уже в жовтні 1941 р. була створена підпільна
районна партійна організація, яку очолили секретар підпільного райкому партії,
уповноважений ЦК КП(б)У Григорій
Степанович Корецький (підпільна кличка «Колумб»), та колишній секретар
Сатанівського РК КП (б)У Іван Петрович Кушлак.
Основою районної підпільної організації
була підпільна група цукрового заводу, яку очолював технік-будівельник
підприємства Анатолій Гнатович Левченко та підпільна група с. Радковиця,
очолювана вчителем Арсеном Тарасовичем Нирком (підпільна кличка «Клименко»).
Підпільники збирали зброю для партизанів, хліб, цукор, масло і відправляли в
ліси села Іванківці. Організовували
саботаж вивезенню до Німеччини худоби, хліба, цукру, молоді. Підпалювали склади
зі зброєю та провіантом, скирти хліба. Підпільники цукрового заводу зволікали
вчасну сівбу цукрових буряків та їх вивезення з полів, сприяли знищенню продукції:
цукор випускали в жом та в річку, отруювали цукор стрихніном, затримували
ремонт устаткування. Насамперед налагоджувалась масово-політична робота серед
населення: розповсюджувались зведення Інформбюро, розкривалась брехливість
фашистської пропаганди. У квітні 1942 р. було встановлено зв'язок з
Проскурівською окружною підпільною партизанською організацією та Городоцькою
підпільною організацією. Було створено координаційний штаб по веденню спільної
боротьби проти ворога. Нажаль конспірація підпільних організацій була
недостатньою, і в ряди підпільників проникли зрадники.
У жовтні 1942 р. більшість членів
підпільної організації було заарештовано і 17
розстріляно. 10 червня 1965 р. за мужність і відвагу член підпілля
Олександр Миколайович Мамвроцький нагороджений (посмертно) орденом Червоної
Зірки, Нирко А. Т. – медаллю «За відвагу», Ольга Петрівна Мамвроцька – медаллю
«За бойові заслуги».
Справу підпільників продовжували
партизани, які діяли в Іванковецьких лісах. В грудні 1941 р. був створений
загін ім.. Чапаєва, що діяв на території Чемеровецького, Городоцького,
Смотрицького, Сатанівського районів. Партизани жили у своїх домівках, виходили
на бойові операції здебільшого вночі. Партизани пустили під укіс 10 ешелонів
ворога, вантажених військовою технікою,
продовольством, награбованим майном, солдатами.
З
9 по 12 липня 1943 р. в лісах Сатанова перебували партизанські загони під
командуванням Сидора Артемовича Ковпака, які здійснювали свій рейд у Карпати. Їх
було близько 2000, озброєних 10-ма 76-міліметровими гарматами, 40-а мінометами,
150-а кулеметами.
З
жовтня 1943 р. на території Сатанівського та Чемеровецького районів діяв
партизанський загін ім. С. А. Ковпака, командиром якого був ковпаківець Федір
Юхимович Сидоренко. Він наступив на міну поблизу с. Іванківці, був важко
поранений, тому продовжувати далі рейд не зміг. Федора полікували, він залишився
в с. Іванківці, організував партизанський загін.
На
початку березня 1944 р. в сатанівських лісах діяв партизанський загін ім.
Леніна, командир М. І. Вощило. Загін входив до складу партизанського з’єднання А. З. Одухи.
Немає коментарів:
Дописати коментар